|
Манчестер і Ліверпуль, це знов думки мої до вас летять, ніч, а світла, світла путь – вогнини рідні мерехтять. Манчестер і Ліверпуль, я вас пройшов, любив вас і беріг, та на вулицях ніде минуле стрінуть я не міг. «Коханий, коханий!» – я чую, мов пісню давніх літ. «Кохана, кохана!» – колись я шепотів в отвіт. Манчестер сумний один, і Ліверпуль нам став чомусь чужим, погасив його вогні зими холодний білий дим. Манчестер зник у дощах, а Ліверпуль поплив в густий туман, і на вулицях, на жаль, любов не стрінуть більше нам. «Коханий, коханий!» – я чую, мов пісню давніх літ. «Кохана, кохана!» – я нині шепочу в одвіт.
|