|
...Стій, мій коню вороний, Близ чужого ганку, Тихо жди, землі не рий, Не збуди коханку! Я, мов тінь, майну в цей дім І візьмусь за зброю, І навіки молодим Серце заспокою! Ось тоді мене неси На стрімчак високий И з-понад Нільської краси Скинь у вир глибокий!.. ...Де Ніл могутній виплива – Біди красуня не чекає, І мавра юного кохає, І мавру юному співа: – Милий мій, люблю! Наче мить життя остання! Я вуста твої ловлю, Прагну – раювання! Милий, чом не можу я Стати за чаклунку Й мирро випити життя В полум’ї – цілунку?! ...Збулось!.. Троїсте все, фатальне: Три місяці і три пітьми, Й вітрець картаті три чалми Розхитує печально... Довічним сном пустеля спить. Могила... – ось і всі віднови, Й геть андалузький кінь летить І срібні б’ють підкови!
|