|
Під вагонами колеса стукотять, Миготіння, хвилювання, Нетерпіння і чекання! Люди сплять, сміються, п’ють і гомонять, І все швидше, швидше волі, Потяг мчить у чистім полі! А думка, таємна, ще швидше летить І серце бентежиться і стукотить! І все ти пильнуєш: немов, на сторожі! І все ти шепочеш: «Як довго! О, Боже!» Під вагонами колеса стукотять, Миготіння, хвилювання, Нетерпіння і чекання! Люди сплять, сміються, п’ють і гомонять, І все швидше, швидше волі, Потяг мчить у чистім полі! Всі муки розлуки – страждальцю, мені, Та очі, мов зорі, горять вдалині! Хвилини побачення: серце зрадіє! Години розлуки: зрадливі надії...
|