|
Може, я не той, може, ти не та, може, все не так... Знову нас обох вітер розметав, сто коліс не в такт. Тягнуться пальці віток довго і сумовито, німо питають квіти: чом я і ти – в різні світи!.. Може, сама винувата, а може, ти. А куди втекти, У які світи Од жури-біди! Сто доріг лежать. Сто доріг біжать – Все твої сліди. Тягнуться пальці віток довго і сумовито, німо питають квіти: чом я і ти – в різні світи!.. Може, сама винувата, а може, ти. Сто коліс не в такт. Сто доріг – не ті. Сто ночей без сну Перетне літак, Вкрис заметіль – Як одне збагну. Тягнуться пальці віток довго і сумовито, німо питають квіти: чом я і ти – в різні світи!.. Може, сама винувата, а може, ти.
|