Скажи мені, о клене мій високий,
Могутній сину сонця й красоти,
А як же це без животворних соків
Серед каміння виріс ти?

Перед моєю хмурою тюрмою
Мені своїм ти шумом нагадай
Про всіх, кого тепер нема зі мною,
Про незабутній рідний край;

Про дальні дні, коли, подібно птиці,
Що вільно лине в сяйва грі,
Співав пісні я зоряниці,
Що розцвітала угорі;

Тоді од вод смиренних Авінори
У дорогій Естонії моїй,
Мій зір жадібно в дальнії простори
Летів бентежний і сумний.

І наді мною тихо і журливо
Брати твої схиляли віт розмай,
Коли в обійми кликав я пестливо
Повитий тьмою рідний край.

А нині їх збулося віщування –
І промовля про це твій шум мені,
Печальний свідку скорбного заслання,
Останній друже в хмурій стороні!
Володимир Сосюра?