1-й сонетГерой, хто в дар вінець одержав бранний, Муж, що вчинив пресміливі діла, Живе в століттях, славою вінчанний; Нехай вразить могутнього стріла, – За гроб сягає лавр, навіки даний! І заздрісна розступиться імла: Бо розірве часу покров туманний Він сяєвом безсмертного чола, Та без хвали співця – бої й побіда Спливли б, як та ріка, що мчить без перепон, Від них би й слід пропав, як тінь безвида, Співцеві од земних племен – поклон! Звитягу береже його бесіда: Коли б не він, бійці пройшли б, як сон. 2-й сонетМов сяйне сонце – око щастя й миру, Такий для люду дорогий боєць; На пастиря ж зірок--отар ефіру – На місяць – схожий люблений співець. А той, кому дано меча і ліру, Хто на чоло подвійний взяв зінець, В війні перун, а в дні спокою й миру Душ чарівник і лікар всіх сердець. – Той незрівнянний: бо така людина Щасливу долю матиме, повір, Немов гора багата, чи пучина, Що скарбами милує людям зір: Він вище всіх; так горда верховина Підводиться понад шумливий бір.
|