|
В якому дивному одінні Встав перед нами світ земний! З яким огнем, в якім тремтінні, В якому мареві надій З життям ми починали бій. Та скоро зрадила нас сила, І швидко наш огонь погас, Покинули надії нас, Втяло життя відважним крила! Моїх далеких друзів круг!, Під плач осінніх перших хуг, Благословенний рідним небом, З піснями, що натхненні Фебом, Од бур і горя вдалині, В куточку мирнім, в тишині, Чи ти святкуєш день священний, День пам’яттю братів натхненний? Моїх далеких друзів круг! Чи пригадає в день славутній, В день, серцю друзів незабутній, Мене хоча б єдиний друг? Чи доля зла мені судила – Ні друзів, щастя, ні сім’ї? Г не взяла мене могила, І закінчились дні мої?..
|