|
Клянемось честю і Черновим: Ганьба, прокльон временщикам, Царів улесливим рабам, Тиранам, нас душить готовим. Ні! не вітчизни це сини – Годованці приблуд усяких. Ми зневажаєм їх, пихатих, Од нас відчужені вони. Гордують нашим руським словом, Ненавидять священну Русь. Я, їх ненавиджу, клянусь, Клянуся честю і Черновим. На наших сестер і дружин Хай зважиться коханець щастя Поглянуть оком любострастя, – Перун тому несе загин. І прах твій вкриє глузування, А де могила – сором там. Клянемся сестрам і дочкам: Смерть, кара, кров за зневажання. А ти, брат наших ти сердець, Герой, так рано охололий, Лети в небесні вічні доли: Завидний, славний твій кінець. Радій, ти взятий руським богом Нам всім за праведний взірець, Тобі він дав святий вінець, – Ти честі нашій запомога.
|