|
Хай буде проклят, хто піїту Образ завдасть за добрий труд; Того зову на грізний суд: Щоб став сміховищем для світу! На крилах вірша встане гнів, І дійде стид його в потомство: Там смерть за гріх і віроломство, Він не спокутує гріхів. Покути в муках там не досить, Він упаде, німий, у прах; Хай заклика скорботу й страх; Хай на співця страждання просить. Та помста зробить свій урок. Глухий своєму заклинанню – Віддасть злочинця осміянню Розгніваний святий пророк. Пришелець пройде в тій долині, йому в очах заблисне гнів, В;ч скаже з глумом кілька слів: «Тут злоба тліє в домовині!» Тиран чи раб --усе одно Цькував співця ти зле й жорстоко, – Ні, звірю, не тобі дано Натхнення, знесене високо. Всі дні твої, – як чорний сон, До муз ти в злобі невсипущий. Нещадний знаєш ти закон, Ти сором бачиш свій грядущий. Та гордо радісний співець Чоло священне підіймає, Бере страждань важкий вінець – І місце між богів приймає!
|