Господній поклик був мені На берегах Кури стрімкої: «Свій час проводиш ти у сні, В ганебній млості і спокої! Тобі ж я в серці розпалив Огонь, щоб збуджував народи, Повстань же як пророк свободи І возвісти святий мій гнів! Хіба ж не я на бій запеклий Підняв Елладу із ярма? Душа її не дасться пеклу І кров проллється не дарма! Вона очиститься в горнилі, В новій вона повстане силі, Її підніме час святий Ще в кращій славі бойовій!» Поработити вільний край Взялися варвари шалені. Але не думають нехай – Не зрадять грецькії знамена. Встає народ на ворогів, Юнак бере дідівську зброю, З мужами жони мчать до бою В диму пожеж під дзвін мечів. Кістьми засіялося море, І зникли в хвилях кораблі! Як чорний привид, по землі Іде на Візантію горе! Настануть грізнії часи, Міста руїна обіймає, Земля забитих не приймає, І їх пожруть бродячі пси! Даремні будуть всі крамоли; Святая сила їх вразить! Хитає бог царів престоли, Він правих, він свобідних щит! Хіба не з ним мій дух повстане І проясніє тьмяний зір, Переді мною миттю тануть Твердині скель і пасма гір! Блищить кривава зоряниця, В полях хвилюється туман, Лежить в облозі Триполиця, Та не здається вірний стан! Священик к богу оборони Підніс тремтячії долоні, В живих молитвах і сльозах Кругом вся рать простерлась в прах! З висот невірний з них глузує, Зарано, варвари, ваш сміх: Дивіться – кару вже готує Закон небес за турків гріх! Підвівся старчик за святиню, В правиці меч, в лівиці хрест; І, як юнак, злетів на стіни, Як месник за Еллади честь! Так відомстилась кров забитих, Дітей, дівчат, сиріт і вдів: Гуляє смерть несамовита. Рівняє всіх могильний рів! Але життя знамення нове Вже видно: люди, близько час! Сам Саваоф рятує вас! І сходить сонце з моря крові! А ти, лукавий Альбіон, Безсмертним обраний в дні оні, На золото зіпер закони, І сокрушить господь твій трон! Вершитель тайний справ безчесних, Тебе чекає ангел-месник, Страшної долі не минеш, Своє життя ти проклянеш! Тебе владики закатують, Дітей твоїх охопить жах. Покотишся ти, помандруєш, Немов суха трава в степах! В пісні про тебе люди світу Вкладуть страшний вогняний гнів, Народ забуде знамените Твоє ім’я під свист бичів. А я в засланні і в в’язниці Глагол господень сповіщу! О боже! Я в твоїй правиці, Я слів твоїх не умовчу! – Як буря по степу несеться, Так скрізь мій голос зазвучить І в слуху сильних відгукнеться! Господь, ти мій надійний щит! Іван Кочерга ?