|
Ахатес, Ахатес! Чи чуєш-бо ти? Нас кличуть: на битву, на подвиг лети! Завзятий юначе, устань! Спішім на священну, о друже мій, брань! Весела буяє-по жилах в нас кров, Кипить до безсмертя й свободи любов. Нам, смілим, нам, юним, згори Святі Марафонські горять прапори. Ні, ні!-не лишуся в убивчому сні В безчесній, глухій, гробовій тишині; Так! Кинусь на бій я на той – Якщо ж я паду, то паду, як герой. І вільність і славу ти любиш, як я, Вік здружені душі з моєю твоя! Там знайдемо щастя своє, Де зірка свободи у небі встає! Вогонь запалав у високих серцях; Еллада окови скидає у прах! Ахатес! нас кличуть діди – * О, швидше почати б священні труди І Зневажимо млявості й лінощів час. Той день урочистий настане для нас, Як меч наш тиранам навстріч Уперше сяйне серед радісних січ! Тоді ж, як кривавому бенкету в лад, Свинець зашипить, запалає булат, І рине громовий розквіт: «Що любим свободу» – повірить нам світ!
|