Перед віками славні цілі, –
Я бачу їх – вони ідуть!
Статути влади застарілі
Рукою дужою порвуть.
Прокинувшись від сну, народи.
О радість! Час настав, веселий час свободи!

Нас, друзі, ждуть сини Еллади!
Летімо ж, мов на крилах тих!
Сховайтесь, гори, ріки, гради, –
Вони нас ждуть – мерщій до них!
Чуй, доле, ти мої молитви –
Пошли й мені хвилину першої ти битви!

І хай від першої стріли я
Поляжу, кров свою проллю, –
Та щастя ж – роки молодії
В огні скінчити, у бою,
Втекти від уз і від докуки,
Здобути славу тут за мить тяжкої муки.

Ніщо, ніщо не потопає
У плині мимойдучих літ –
Душа героїв вилітає
З-під їх важких могильних плит,
І надихає бардів струни,
І на тиранів шле народнії перуни.
Антін Хуторян?