|
Дубовий костур, залізний шолом. Додому з війни повертався король. Солдати йшли – аж порох стовбом, за ними король шкутильгав, як герой. Німурський бархат, троянський шовк. Із башти зорить королева одна. Платочком махає, побачивши полк... Вона сміється, співа вона. Латка на латці, і квітка в брилі. Гуляв на площі весь люд простий. Він теж співав, забувши жалі, В таку-от хвилину, у день такий.
|