Я біженець, я безвісті пропала,
заручниця за фальшивий викуп,
я той солдат, кому із самопала
патрон останній на прощання випав.

Я той дідок гугнявий і бабуся,
що в домі для старих забуті,
що втратили і смак, і зір, і слух,
за що й побиті під гарячу руку.

Я той полковник з баньками ропухи,
що ґвалтував охлялую чеченку,
Розстріляна, в ямі забута,
я ним розмазана кишками по катівні.

Убивця й вбита, спостерігач
усього, що при мені на землі чиниться,
я мовчки на посаді цій триклятій
дивлюсь, коли ж небеса відчиняться.
Іван Потьомкін2016