|
Ми ще в тій минувшині, в вік дальній Сповнилися смородом баталій Ще коли по райдузі літали Падали і черепом – о камінь Души одне одного всотавши Посеред опалених руйновищ Створювали... Потім, сплюндрувавши Що робити? – Всоте все поновиш А коли, на власній домовині Розставляли коми і крапки ми Я не знаю, ким були тоді ми Та, напевно, що вже не святими Не побачитися нам зненацька Цю крижину просто не розплавиш... Що за візерунки чудернацькі Тіл, що скліщені не гірш від клавіш
|