|
Очима скажу без слів: «Хороша моя, пора!» Летімо скоріш у Львів В собор святого Юра́ Бо мозок скипів – дивись І рани з болю ячать Та тонко плавиться віск А ти – мов моя свіча Ти – доля, що ожила Мій стогін. Нехіть і хіть Вустами торкнеш чола Можливо, в останню мить Лик Божий поверх голів За спиною жах – діра... Отож, летімо у Львів В собор Святого Юра́.
|