|
Початок десь наприкінці Де все непевне і туманне Де все розпливчасте й оманне Як усміх в тебе на лиці Твій усміх – маска на лиці (Бо ж ти не хочеш посміхатись) Неначе той тріумф на мить Мов золото, що відлетить З дерев, мов ті шовкові шати Лети ж із вітром (хай їм грець!) В шаленому танкові смерті... Сяйнувши, раз ураз, померкне А я лишуся жити, мрець
|