|
Олегу Петровському Помолися, брате мій, помолись. Опинився я в лабетах біди: Павутиння, чорний порох і слиз, І спасіння не приходить сюди. Не поміг мені у битві мій лук, Свої стріли я удома лишив. І химерний волохатий павук Оселився у стражденній душі. Не прогнати сю потвору ніяк – Він під серце заповзе на роки. І життя тепер – суцільний бардак, Де жирують бандюки-павуки. В тебе вдома і турбота, і лад, І дитячий розливається сміх... Хай помолиться за мене мій брат – І за мене, і за тих, і за тих...
|