Раз Водоспад, що з скелі, пінячись, стрибав, Зухвало так цілющому Струмку сказав (Який ледь був помітний під горою, Одначе, маїв велику шану у людей): «Не дивно це? Малий і бідний ти водою, А день у день багато о тебе тут гостей? Ну, інша річ, коли йдуть мною милуватись; А нащо ти їм?» – «Лікуватись», – Струмок сказав на голос цей.
|