|
В саду у пана у ставку, В воді прозорій, як в струмку, Лящі водились. При березі собі гуртами веселились, І безтурботні дні, здавалось їм, котились. Та враз Пан ще з півсотні щук впустити дав наказ. – «Чекай-но!» – каже друг., що нагодивсь якраз: «Чекай-но, що ти затіваєш? Якого ждать од щук добра? Та не лишиться-бо з лящів тут ні пера. Чи щук ти жадібних не знаєш?» – «Не трать даремно слів», – Боярин відповів з усмішкою: «все знаю, Та тільки відати бажаю, Звідкіль ти взяв, що я охочий до Лящів?»
|