|
Колись-то Мужика Лисиця попитала: «Скажи, будь ласкав, куме мій, За що це честь така ось шкапі цій? Про це вже я давно спитать тебе бажала: Коли не подивись – Вона з тобою скрізь: Чи у дорозі, чи на полі; І їсти й пити їй доволі... А як признаться, то вона Скотина предурна!» – «Але», – їй каже кум: «не в розумі тут сила! То все бридня... Тут думка не така: Нам треба тільки, щоб возила Та слухалася батіжка».
|