|
Осла один господар мав, І так себе сумирно той держав, Що селянин не міг Ослом і нахвалитись; А щоб у лісі він не заблудив – Мужик йому дзвінок на шию причепив: Надувся наш Осел: став приндитись, гордитись (Про ордени, звичайно, він чував), І думає, – тепер він валеним паном став; Та вийшов новий чин Ослу, нетязі, боком (Це може не лише Ослам служить уроком). Сказать вам треба наперед: На честь Ослу не дуже йшлося, Та до дзвінка йому щасливо все велося: Чи зайде в жито, чи під ожеред, – Наїсться до смаку і вийде згодом тихо. Тепер пішло усе на лихо: Як тільки заблука наш знатний пан за тин, Новий, не мовкнучи, дзвенить на шиї чин. Дивись: господар взяв дубину, Ганяє то з грядок, а то з пашні скотину; А там сусід, в вівсі зачувши звук дзвінка, Дає Ослові доброго дрючка. Ну, так, що бідний наш вельможа До осені зачах, – Лишилися в Осла лише кістки та кожа. * * *І у людей в чинах З шахрайством та ж біда: як чин малий та бідний, Шахрай ще не такий помітний; А важний чин на нім дзвінком гуде: Од нього звук гучний далеко йде.
|