|
Від скарги на судців, На сильних і на глитаїв У Лева лопнуло терпіння, Він сам рішив свої оглянуть володіння, їде він, а Мужик багаття розіклав, – Вловивши риби, смажити збирався. Стрибали на вогні бідахи хто як знав; Шукаючи рятунку, кожен тут метався. Як гримне ж Леві на Мужика: «Ти хто такий? Посада в тебе тут яка?» «Всевладний царю наш!» – Мужик йому гука: «Я старостую тут над водяним народом: А це старшини, бач, все мешканці води; Зібрались ми сюди, Щоб привітать тебе з твоїм приходом». – «Ну, як живуть вони? Багатий їхній край?» – «Володарю ясний! Тут не життя їм – рай. Богів ми всі про те лише благали, Щоб довгих літ вони тобі послали». (А рибки в сковородці билися, плигали). «Ну, а чого ж», – і Лев кудлаті брови звів: «Пречудернацьки так ото вони гарцюють?» «О, мудрий царю наш!» – Мужик тут відповів: «Побачили тебе й на радощах танцюють». Тут старосту ласкаво Лев лизнув у ніс, Поглянув на танець, ще вище вид підніс І рушив далі через ліс.
|