|
У Мельника вода проссала якось гатку. Біда б і незначна спочатку, Коли б прикласти руки тут. А втім не хоче Мельник пальцем ворухнуть; І теча далі день по дню стає сильніша. Вода так б’є, як із відра. «Гей, Мельнику, не га»! Пора, Пора тобі стать розумнішим!» Та Мельник каже: «Ще далеко до біди; Не моря треба тут води, і нею буде млин на весь мій вік багатий». Він спить, вода ж спливла, Як навесні, поверх загати. Цілком уже біда прийшла: Спинились жорна, млин не діє. Мій Мельник схаменувсь: то охає, то мліє, – Ґ думає, як воду зберегти. Тут раптом бачить він, що хочуть підійти Сюди до річки, щоб води напитись, кури. «Негідниці!» – кричить: «Куди ви здуру? Я і без вас води не знаю, де дістать; А ви йдете її останню допивать». І в них поліном хвать. Чи ж користь є для Мельника у цьому? Лиш без води й курей він почвалав додому. * * *Я бачив теж не раз Панів подібних серед нас. (На подарунок створено для них цю байку), їм тисячів не жалко за дурницю дать, А мріють господарство тим піднять, Що збережуть для дратви швайку. За неї раді кинути людей в багно; Не диво ж, що з таким ощадженням майно Невдовзі піде все на дно.
|