|
По вулицях Слона водили, Для показу, видать, – Як звісно, в нас з Слонів привикли дивувать, – Так за Слоном багато гав ходило. Звідкіль тут не візьмись, назустріч Моська їм. Побачила Слона, та й ну до нього братись, Скавчать, і верещать, і рватись: Ну, так і лізе в бійку з ним. – «Сусідко, та покинь страмитись», – їй шавка каже: «Чи тобі з Слоном возитись? Дивись, ти вже хрипиш, а він собі все йде, – Бреде, І на твій дикий галас зовсім не зважає». – «Ат!» – Моська їй відповідає: «Та це ж мені і духу наддає, Що зовсім я без бою Стать можу забиякою лихою. Хай пси говорять між собою: «Ну й Моська! Дужа, знать, вона, Що бреше на Слона.»
|