|
Зібравши гурт великий свій, Ведмедя звірі упіймали; У чистім полі розідрали – І нум ділить мерщій, Кому що доведеться. От Заєць до ведмежого вушка крадеться. – «Ач, куций, стій!» Кричать йому: «Це ти з якого краю? Тебе ніхто на вловах не стрічав». – «От, братці!» – Заєць одказав: «Та з лісу ж хто – хіба не я його лякав І вам пригнав у поле з гаю Сердешного дружка?» З хвалька такого хоч було всім дуже смішно, Але ж здалося так потішно, Що Зайцеві дали шматок ведмежого вушка. * * *Хоч над хвальками і сміються, Все ж часто у дільбі їм пайки дістаються.
|