|
Будинок спільний маючи й контору, Якісь занадто чесні торгаші Наторгували грошей гору; Закінчили торги і ділять бариші. Та й завелись не в добру пору, Засперечалися за гроші, за товар, – Аж ось кричать, що в домі їх пожар. «Мерщій, мерщій спасайте Свої товари й дім! А потім полічім. Тікайте!» – Кричить один щосили всім. – «Та тільки тисячу мою мені віддайте», – Тут другий промовля: «А то й не рушу відціля». – «Не додано й мені дві тисячі сьогодні!», – Іще один кричить. – «На це вже ми не згодні! Та як, та за що, та чому?» А про пожар і байдуже йому. Дурисвіти до того тут шуміли, Що задихнулися в диму, і геть усі, з усім добром своїм, згоріли. * * *Тепер діла важливіші візьміть. Загибель всім доконче там буває, Де замість того, щоб разом біду зустріть, Всяк сварку затіває, За вигоду стоїть.
|