|
Вельможа, з вченим розмовляючи якось, Про що прийшлось, – «Скажи-бо», – говорив – «ти світ цей досить знаєш, І, наче в книгах, у серцях людських читаєш: Чому, коли ми щось почнем, Суди, чи товариства вчені заведем, Так ледве встигнем повернутись, Як з неуками нам уже не розминутись? Невже немає ліків лихові цьому?» – «Не думаю», – сказав тоді Мудрець йому: «Так і з громадою бува (сказать між нами), Як з дерев’яними домами». – «Як?» – «Так: я свій добудував лиш цими днями; Господарі в ньому ще житимуть колись, А цвіркуни давно там завелись».
|