|
Ото як з Греції геть вигнали богів, І людям всім ділити їх маєтки стали, Комусь-то і Парнас тоді відмежували; Новий господар став там випасать Ослів. Осли, не знаю як, назнали, Що перш тут Музи проживали, І кажуть; «Тож не дарма нас Пригнали на Парнас: Набридли, певно, Музи людям, – Ми замість них співати будем». «Глядіть же, – вигукнув один: – не сумувать! Я затягну, а вам не відставать! Вражіння добре справим, І наш табун прославим. Гучніш, ніж Музи, утнемо, І здіймем музику, і хор овій складемо! Щоб хтось не звів би наше товариство, Заведемо такий порядок ми у нас: Хто не співає по-ослячому барвисто, Тих не приймати на Парнас». Підтримали Осли остове Дотепно-хитро-ткане слово: І новий хор в таку дичавину заліз, Мов рушив був за возом віз, А в валці з тисяча немащених коліс. Та чим кінчилося бажання те співати? Господар вирішив прогнати Усіх Ослів з Парнасу в хлів. * * *Хотів би я, невігласам не в гнів, Старе прислів’я наше нагадати: Коли порожня голова, То розуму від місць значних не прибува.
|