|
Не раз така траплялось нам І труд і мудрість бачить там, Де варт лиш трохи догадатись, До справи просто взятись. * * *У майстра Скриньку раз собі хтось роздобув. Мистецтвом виробу впадала Скринька в очі; Тією Скринькою всі бавились охоче. Механіки мудрець туди якраз прибув. На Скриньку глянуїв він. «З сгкрегом мусить бути», – Сказав: «Ще й без замка; А.я її ручуся миттю відімкнути; Не смійтесь нишком із кутка! Я лиш знайду секрет – і Скриньку вам відкрию: В механіці і я щось, певне, розумію». От він до Скриньки прикипів: Вертить її з усіх боків І голову собі морочить; То гвинтик торгає, то скобу, як заскочить. Тут, на старання це чудне, Бровою той моргне, Цей шепчеться, той мовить щось смішне. У вуха тільки й долітає: «Не тут, не так, не там!» Механік все шукає. Потів, потів; та врешті вкрай стомивсь, Од Скриньки відступивсь, – Не зміг відкрить її, бо справа не ладналась: А Скринька просто відкривалась.
|