|
У Сави, Пастуха (він панських пас овець), Все збитки, хоч кричи ти пробі. Наш молодець У сумі та в жалобі: Всім скаржився і розпускав чутки, Що завелися тут вовки, Що вовк овець став із отари брати, Що їх нещадно обдирав. «Не дивина, – народ на це мовляв, – Чи од вовків пощади вівцям ждати!» От стали стерегти вночі. Але чому ж у Савки у печі То бік баранячий, то з вишкварками каша? (З кухарчуків він, за гріхи, В село був засланий у пастухи: Так кухня в нього там була така ж, як наша). За вовком розшуки; на вовка лютий гнів; Весь обшукали ліс – нема його й слідів. Даремний, друзі, труд: на вовка тільки слава, А їсть овець, бач, Сава.
|