|
Даремно про чортів мовляють, Що ніби справедливості вони не знають, Ні, правду часто теж вони оберігають: І приклад тут навести можу я. На все у пеклі черга є своя: Отож, змагаючись, Наклепник і Змія Податись першістю своєю не хотіли І зашуміли, Кому б годилося йти першому із них? А в пеклі першість має той з-поміж усіх, Хто ближнім бід накоїв більш тяжких. Так сварка немала тут розпалилась: Наклепник до Змії мерщій Язик солопив свій, А перед ним Змія своїм жалом хвалилась; Сичала, що вже їй образи не знести, І все п’ялась його переповзти. Наклепник був уже за нею опинився; Та Вельзевул того не потерпів І сам, спасибі, захистив, Вступився І осадив назад Змію, Сказавши: «Хоч твої заслуги визнаю, А першість все ж йому по правді віддаю: Ти зла, – твоє смертельне жало Зблизька дає отруйний сік, Кусаєш без вини (і то не мало!), Чи можеш ти вжалить дошкульно віддалік, Як злий Наклепників язик, Що не спастись від нього вже ні за горами, Ні за морями? Тож, бач, він більший лиходій: Повзи ж за ним і чванитись не смій». З тих пір наклепники поважніші від змій.
|