|
Раз Мавпа, в Дзеркалі уздрівши образ свій, Ведмедя тишком штовх ногою: «Стій! Поглянь-но, – каже, – кумцю милий мій! Це що там за потвора? Які стрибки! Яка кривляка прегидка! Хоч трішки б я була така, Як от вона, то враз повісилася б з горя! *А все ж признайся в тім, Що є кумась моїх таких кривляк шість-сім: Давай одразу їх по пальцях полічім». – «Аніж кумась, лічить трудитись, Так краще вже на себе, кумо, подивитись», – Мишко їй відказав. Та цю пораду він даремно тільки дав. * * *Таких у світі є багато: Не любо їм себе в сатирі впізнавати. Учора був я свідком сам: Що Климич наш в ділах не чистий, всі це знають; Про хабарі йому читають, А крадькома він на Петра киває нам.
|