|
У Лева Білочка служила, Що там робила, що пекла – Нема до того мені діла, А тільки наймичка мала Чимсь йогомосці догодила: А пану догодить – багато треба сліз! За те ж, за вслуги її щирі, Обіцяно при цілім мирі Горіхів їй чумацький віз... Ну, ситий будь і словом королевим! Проте час плине, як вода, І часто Білка голода, Хоч скалиться й на кутні перед Левом. Подивиться, а там в горах Її всі подружки з ліщини Трощать горішки на зубах, Їй заманеться так, що страх, – Так що ж? Ковтає тільки слину, Бо в ліс не можна і на мить, – Усяк штовхає її в спину Ясновельможному служить. От вийшла врешті й їй пора – Обридла Левові стара, И шлють до родини бабу вражу. І справді, їй дали горіхів цілу мажу: Горішки славненькі, – любує і сама – Один в один тобі добрано! Та тільки от що препогано – У Білки вже зубів катма!
|