|
Сусід сусіда кликав до обіду; Та він щось інше затаїв: Хазяїн музику любив, І слухать співаків він заманив сусіду. Утнули молодці: всяк хто куди співа, І скільки в кого стало духу. У гостя заболіли вуха, І очманіла голова. – «Мене ти пожалій!» – прорвалось в гостя слово: – «Чим тішитись? Твої співці – Презлі митці!» – «Та правда це», – сказав господар у відмову: «Вони, бач, трішечки деруть: Зате ж і в рот хмільного не беруть, І всі поводяться чудово». * * *А я скажу: вже краще випивай, Та справу добре знай.
|