|
Сусід сусіда звав обідать; Та замір в інше укладавсь: Господар в музиці кохавсь І півчих слухать заманив сусіда. Та й заспівали ж: один одного збива. Хто в ліс, як кажуть, хто по дрова. Ну просто тріскотня дубова! Й зів’яла в гостя голова. – Мене хоч пожалій, – сказав він, – непохоже Оце на хор. Це – горлани: Деруть вони. – То так, – господар відповів, – а чим негоже? Вони хоч трішечки й деруть, Зате і в рот хмільного не беруть, Яка в них поведінка – боже! * * *А я скажу: про мене, краще пий – Та діло розумій.
|