|
Сусід сусіда до обіду кликав; Та інший умисел робив: Господар музику любив І заманив послухати музиків. Як грянули: хто в ліс, хто по дрова́, І в кого скільки сили стало. У вухах в гостя затріщало І закрутилась голова. «Помилуй, – виказав він подив, – Чим милуватися? Твій хор Якийсь дурний горланить ор!» – «Те – правда, – відповів господар, – Вони хоч трішечки деруть. Та в рот хмільного не беруть, І всі – цінителі природи». * * *А по мені, скажу я: краще пий, Та справу розумій.
|