|
Вигадниця Мартишка, Осел, Козел Та клишоногий Мишка Затіяли Квартет заграть. Дві скрипки, ноти, бас і альт дістали Й під липу в лузі посідали, Щоб світ мистецтвом чарувать. Ударили в смички, – ладу ж дарма шукать! «Стій, братця, стій! – кричить їм Мавпа, – постривайте! Хіба заграєм так? Інакше посідайте. Ти з басом, Мишечко, сідай проти альта, Я, прима, сяду проти втори; Тоді вже піде музика не та: У танець підуть ліс і гори!» Знов сіли, почали Квартет; А діло все не йде вперед. «Стривайте ж, я знайшов секрет, – Кричить Осел, – усе в нас піде ладом, Як поряд сядем». Послухали Осла, поважно сіли в ряд; А все-таки Квартет не йде на лад. Ще гірше, ніж раніш, пішли між ними чвари І свари, Кому і як сідать. Припало Солов’ю якраз там пролітать, До нього всі вдались, як до свого спасіння: «Будь ласка, – мовили, – таж наберись терпіння, Допоможи Квартет улаштувать, І ноти й інструмент зуміли ми дістать, Скажи лиш, як сідать!» «Щоб буть музи́кою, потрібне тут уміння Та трохи тонших би ушей, – Їм одмовляє Соловей, – Тож, як сідати – сварки марні, Бо з вас музики незугарні».
|