|
Раз якось у сильце потрапив Чиж-бідак. Сердега в нім і бився, і крутився, А Голуб молодий над ним іще й глумився. – Ну й сором, – каже, – серед дня, дивак, Зловився! Мене б не обдурили так: За це-бо я ручуся сміло. – Аж зирк, і сам в сильце заплутався тоді. За діло! Тож, Голубе, вперед не смійсь чужій біді.
|