|
В одно́го селянина служачи, Собака із Конем якось змагатись стали. – Чи ба! – Барбос говорить. – Пан який... мовчи! Про мене, й зовсім з двору хай тебе б прогнали. Ну, що таке: возить або орать! Про те, щоб ти зугарен був, – щось не чувать; Чи можна ж бо тобі рівнятися зі мною? Ні вдень ані вночі не знаю я спокою: Коло отари вдень я бігаю, сиджу, Вночі ось хату стережу. – Звичайно, – Кінь йому, – розумний ти, Ведеш ти річ правдиву; Але – коли б то не орав я ниву, То нічого було б тобі тут стерегти.
|