|
У сильного безсилий винен завсігди: Багато прикладів з історії ми знаєм. Та ми історій не складаєм, А в Байці можем це розповісти. * * *У спеку до струмка зайшло ягня напитись; І треба ж тут біді лупитись, Що поблизу тих місць голодний Вовк бродив. Ягнятко бачить він і хоче поживитись, Та він цьому надать законних прав хотів І каже: «Як, нахабо, смієш ти мутити Потік цей прохолодний мій, Напій Піском бруднити? За це-бо, далебі, Зірву я голову тобі!» – «Якщо пресвітлий Вовк дозволить, Насмілюся сказать, що воду в ручаю На кроків сто я нижче Вовка п’ю; І гніватися він даремно зболить, Бо каламутити пиття ніяк не можу я». – «Так це брехня моя? Негіднику! Звідкіль таке нахабство в світі? Пригадую, як ти в позаторішнім літі Зі мною надто грубий був: Цього я, друже мій, ще не забув!» – «Та згляньсь, і року ще нема мені від роду», – Промовило Ягня. «То, певно, був твій брат». – «Не маю я братів». – «То, може, кум чи сват, Чи інший хто-небудь із вашого ж бо роду. Самі ви, ваші пси і ваші пастухи Мене б воліли збути, І шкодите мені ви всі по змозі всюди: Та розквитаюсь я за ваші всі гріхи!» – «Ах, чим же винен я?» – «Мовчи, гоноровисте! Чи час тут розбирать провини всі, щеня? Ти винен тим уже, що захотів я їсти». Сказав – і в темний ліс Вовк поволік Ягня.
|