|
Крутився зранку сніг хороший І танув на плечах так довго. А по сусідству річка Мокша Прагнула влитися у Волгу. Колись я бачив сніг завзятий. І кожен штрих напівзабутий Підказував і схожість дати, Й подій повторюваність всюди. Я бачив сніг такий хороший, Терпкий таємний вітру запах, Та річка та – була не Мокша. І річка та – текла на захід. А день рвонувся в рік прийдешній І стало ясно – все він сміє. І поруч десь там Мідний Вершник Топтав поваленого змія. Грудневий вітер знову дує. Наче мордовськими лісами, Через років кордони йду я Кривими невськими мостами.
|