Коли б я знав, даремно б свою силу
І молодість свою не занедбав.
Твоя любов зведе мене в могилу.
Загину я... Коли б я знав!

Клялася ти, але згубив я мрії.
Молився я, молитись перестав.
Ти плакала – не вірив я надії...
Коли б я знав, коли б я знав!

Душа болить... Я мучусь, я страждаю...
Я забуття даремно викликав, –
Його нема... Дійшовши шлях до краю,
Я прошепчу: Коли б я знав!
Микола Вороний1893