|
Стали істини марні – Що ж робити старим? Я безбожник останній І стою я на тім. Якщо щелепи стисну, Збити мене не ах: Чорний хміль атеїзму І в крові, і в кістках. Я, сумління заради, Ніби, жив, не гріша – Все одно з благодаттю Розминулась душа. Але вірш я міркую, Не псалом для души, І своє докукую На земного межі. ...Від основ одностайних Час невпинно мине. Я безбожник останній, Не шкодуйте мене.
|