|
За тридцять років плугом ветерана Я встигнув стільки поля вже зорать, Та шрами давніх ран іще горять, І помирати начебто ще рано. Тому, коли в полях Медіолана Тривожні блискавиці мерехтять, В борінні хмар люблю я дослухать Далекий гул небесного тарана. Стає чутніший крик пташиних зграй. Тьмяніє день. На чорний небокрай Повзуть зловісні звідусіль дракони. В провалля хмар, де рве їх навпіл злам, Услід повільним золотим орлам Ідуть на штурм вогненні легіони.
|