|
Тепер ми справжні школярі, За парти вчора сіли. Роздав учитель букварі, Щоб ми читати вміли. Йдемо додому і – дива! Тепер на кожнім кроці Ми чуєм літери й слова, Що пишем на уроці. – Чив, чив, – горобчик сів на дах. – Чув, чув, чудові справи! – o І «ку-ку-рі-ку» – по складах Вивчає півник бравий. Сорока жвава біля нас На дереві стрекоче, Неначе з нами в перший клас Записуватись хоче. Дурний гусак і той підбіг, Наставив шию дрюком І ну пишатись – нам на сміх – Своїм шиплячим звуком. З Полканом мову поведем, Що мух на ганку ловить, І миттю, мов за букварем: – Гав-гав! – Полкан промовить. Куди б не йшли ми в вільний час, Не прямували кроки, Світ наоколишній – це клас, Де учать всі уроки. Та ні лелека з висоти, Ані птахи, ні звірі Не зможуть враз відповісти, Що два по два – чотири!
|