|
У краю озер, лісів Здавна дід-городник жив. До городника у двір Ненаситний бігав звір. До капусти припадав, Аж до кореня з’їдав. Та спіймався раз на кражі. І скупали зайця в сажі... З криком, сміхом дітлахи Гнали зайця до тайги. Чорний заєць, білий сніг. В темні хащі звір забіг. Між торішніх впавши трав, Простогнав отой, що крав: – Ні, й за маківник в меду Більш по моркву не піду!
|