|
Крізь хащі й гірські перекати, Узявши гвинтівку, пішов Мій тато, мисливець завзятий, Господар тайги – тигролов. Щоб знов повернутись додому, Він мітить зарубками шлях. І тигра, не знаючи втоми, Ганяє по темних лісах. І потім, уже на спочинку, Хоч раз пригадає, ачей, Як сипались жовті іскринки В смугастого бранця з очей.
|