|
Сяду я за стіл Та подумаю, Як у світі жить Одинокому? Ні дружиноньки Нема вірної, Ні товариша, Друга щирого, Ні свого кутка. Ані притулку, Ні хазяйствечка, Ані воликів. Батько дав мені З тим убожеством Тільки хист один – Силу дужую. Та і ту украй Горе лютеє По чужих людях Всю розвіяло. Сяду я за стіл Та подумаю, Як у світі жить Одинокому?
|