|
Солов’єм зальотним Юність пролетіла, Хвилею в негоду Радість прошуміла. Пора золотая Була та сховалась, Сила молодая З тілом розставалась. Од журіння-думи В серці кров загусла, Що любив, як душу, І те вже як пустка. Як билинку, вітер Козака хитає, Взимку пройма холод, Сонце обпікає. До пори, до часу Всього я лишився, І жупан мій синій Із плечей звалився! Без любові й щастя По світу тиняюсь: Розійдуся з лихом – З горем пострічаюсь. На крутій горі Ріс зелений дуб, Під нею тепер Він гниє, лежить...
|